Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти
Відчинені серця щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє моє завтра
У скронях вітер свище
Не обіцяй навіщо
Не обіцяй не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе